Сакральні

Рекомендований тим,
хто має віру в серці,
хто відчуває цілющу силу намолених місць,
хто знає, що з волі Всевишнього трапляються дива,
хто переконався, що оновитися може не лишень ікона, а й душа людська.

Із хрестиком на грудях

…І розгнівалася княгиня Ольга. І відіслала ключницю свою Малушу із Києва стольного у край далекий. І народила вона там сина княжого. І минуло на тій землі дитинство його. Така історія народження хрестителя Русі Володимира Великого. А тим краєм, де він зростав, була Волинь. Його малою Батьківщиною деякі науковці називають теперішнє село Будятичі, яке є околицею міста Нововолинськ. І саме на цій землі князь дізнався, що таке віра християнська. Адже тут вона зародилася принаймні на століття раніше, ніж у Києві. Мабуть, не випадково за чотири роки після хрещення Русі Володимир Великий одну з перших єпархій заснував саме на Волині.

До сьогодні зберігся на цій землі один із найстаріших в Україні Зимненський монастир. Як каже легенда, його заклав сам Володимир. У 1001 році на Святій горі князь звів дерев’яну церкву, а поруч — ще одну. І оточив їх стінами. А потім передав до тутешнього храму ікону. Нею благословляли його шлюб із грецькою царицею Анною. Ту ікону можна побачити і тепер.

Саме на Волині знаходиться й одна із найбільших православних святинь — Почаївська лавра. За переказами, її заснували ченці Києво-Печерського монастиря, які втекли від татар. Це тут на горі у сліпучому сяйві монахові Іову з’явився образ Матері Божої. І залишила вона по собі слід. І наповнилася Стопа Пресвятої Богородиці чистою джерельною водою, що потекла без упину. Про це диво землі Волинської знали з давнього часу. Є тут і чудотворна Почаївська ікона Богородиці, яка зцілювала недужих ще у 16 столітті.

Ця земля зуміла вберегти ще одну святиню, яку особливо шанували у Київській Русі, — «Холмську Богородицю». Ікону писали більш ніж 8 століть тому. Про неї є й літописна згадка. Тепер давньоруська реліквія зберігається у Луцьку. Свого часу тут зародилася й самобутня школа іконопису. Роботи її майстрів вирізнялися особливою життєрадісністю та яскравістю.

Волинську землю оберігає ще чимало старовинних церков та монастирів, чудотворних ікон, цілющих джерел. Саме тому вона так густо обплетена шляхами паломників. Ними можуть пройти усі, хто хоче відчути тутешню благодать, яка зійшла на цю землю ще до хрещення Русі.

  • Маршрут семимонастирський. Молитися й любити

    Куди їхати: Корець — Городок — Білівські хутори — Межиричі — Дермань — Онишківці — Почаїв.
    З собою варто взяти:
    — головний убір для мандрівниць;
    — бажання побувати на 7 монастирських службах і побачити 7 чудотворних ікон;
    — готовність скупатися у цілющому джерелі (1 раз);
    — натхнення слухати церковні дзвони (щонайменше 7 разів);
    — надцять гривень.

  • Маршрут паломницько-пригодницький. Дива почаївські і кременецькі

    Куди їхати: Почаїв — Кременець
    З собою варто взяти:
    — головний убір для мандрівниць;
    — збірник псалмів чи кантів;
    — кобзу (ліру);
    — людину, яка вміє на ній грати;
    — надцять гривень.

  • Маршрут пересопницько-зимненський. Перша обитель і перша книга

    Куди їхати: с. Пересопниця — с. Зимне
    З собою варто взяти:
    — паломницький настрій;
    — головний убір для мандрівниць;
    — готовність прозріти;
    — бажання побачити «живу воду» (і випробувати її на собі);
    — надцять гривень.

  • Маршрут першохристиянський. Найдревніший монастир

    Куди їхати: с. Зимне
    З собою варто взяти:
    — головний убір для мандрівниць;
    — готовність побачити диво;
    — перелік Волинських святих;
    — щире і світле бажання;
    — надцять гривень.

  • Маршрут паломницько-поетичний. Волинська Мекка

    Куди їхати: м. Корець
    З собою варто взяти:
    — головний убір для мандрівниць;
    — годинник;
    — збірник поезій Олександра Пушкіна;
    — готовність зазирнути у вулик-монастир;
    — надцять гривень.

  • Маршрут замково-монастирський. Маєтками майже королів

    Куди їхати: Острог-Межиричі
    З собою варто взяти:
    — список топ-100 найбагатших людей світу;
    — настрій милуватися краєвидами;
    — головний убір (для мандрівниць);
    — готовність побачити диво;
    — надцять гривень.